Антон, 55 - 9 января 2011 14:28

Стежки, стежки
Мереживом снуються,
Нема їм ні початку,
Ні кінця.
Вузькі, широкі -
Всі в одну зіллються,
В оту дорогу,
Що звемо життям.
Та про одну нам
Не забуть ніколи,
Хоч їй уже
Й не буде вороття:
Оту стежину,
Що вела до школи -
Від рідного порога
В майбуття.
Куди б не занесла
Життя дорога,
Та пам’ять
Не розвіється,
Як дим:
Та перша стежка -
Мила, босонога,
Вкарбується
У серце назавжди.

• 
• 
•