Антон, 55 - 16 января 2011 14:58

Я філософ, втомлений бурлака і поет,
Мої сонети пам’ятає пожовклий папірус,
Адже я той, хто промотався до нитки,
Понівечений століттями.

Та коли я залишаю позаду реалії миру,
Мені легко, неначе я розчиняюся у просторі,
Прозорий, немов ефір.
Я – Ніхто!
Я – Душа.
Я – корпускула світла…

На краю всіх прихованих досі секретів
Пізнання законів еволюції, зв’язку стихій,
Пророкую:
Завтра народиться поет,
Я повернуся немовлям, і знов
Полинуть вірші над тривожним світом…

• 
• 
•