Уранці був весільний бенкет в домі
Акалантіс, яка була вибрана матір'ю.
Мназідіка була в білому,
я ж — у чоловічій туніці.
А потому в оточенні двадцяти жінок
вона одягла своє святкове вбрання.
Надушена баккарисом,
напудрена золотою пудрою,
її ніжна шкіра закликала до доторків.
У спальні, всипаній листям,
вона чекала на мене, як дружина.
І я відвезла її в колісниці
між мною і німфагогом.
Одна із її грудей палала в моїй руці.
Весільні пісні проспівані,
і флейти теж проспівали. Я підняла
Мназідіку, підхопивши під плечі
й коліна, і так ми переступили поріг,
устелений трояндами.