"Мамо.Україно !"...
Вже не стало сина
Залишилися синочки у смуті.
Івасику і Ярку, юний Любомире
Відлітаю, хлопці, у глибокий вирій,
Журавлем у землю, діти золоті.
Журавля обняла чорна домовина.
" Мамо Україно ! "...
То лише два слова
І страшна завіса
Бо неждана смерть
Погубила пісню, сцену і артиста
Плаче Коломия - та сльоза пречиста.
І Поділля плаче - дивна круговерть
... Солв'їний тенор, журавлина мова.
" Мамо Україно ! "...
Курівці кохані.
Не тужіть за сином
Щиро пом'яніть.
І лелійте сцену, хай пісні полинуть
Тенором Бенцаля на всю Україну,
Тенором барвистим кличе час:
" Ідіть і лелійте сцену
Ви не безталанні".